Добрий день. Мене звуть Катерина Лук'янова, я – автор блогу про польську мову ProPolski.com та сайту про Польщу insidePL.com. Живу у Польщі. Вільний від основної роботи час присвячую ProPolski.com і insidePL.com.
Latest posts by Катерина Лук'янова (see all)
- Ігрофільм “Відьмак 3: Серця з каменю” частина 13, фінал - 10 Лютого 2025
- Ігрофільм “Відьмак 3: Серця з каменю” частина 12 - 8 Лютого 2025
- Ігрофільм “Відьмак 3: Серця з каменю” частина 11 - 7 Лютого 2025
Останнє оновлення 8 Лютого 2025
Одинадцята серія ігрофільму “Відьмак 3: Серця з каменю” – “Namalowany Świat Iris von Everec” (“Намальований Світ Ірис фон Еверец”).
Про саму задумку та автора ігрофільму читайте тут: Фільм із гри «Відьмак 3: Серця з каменю»: дивись і вчи польську.
Нагадую, всі серії мають вбудовані субтитри польською мовою, викладені на Ютуб. Якщо хочете читати ці субтитри, рекомендую дивитися не на телефоні, так як вони не дуже великі. Після ролика ви знайдете покроковий переклад у таблиці. Де переклад не дослівний, наведені відповідні пояснення.
Ігрофільм “Відьмак 3: Серця з каменю” частина 11: “Namalowany Świat Iris von Everec”
Покроковий переклад ігрофільму:
| Wiedźmin 3. Serca z kamienia | Відьмак 3. Кам’яні серця |
| Odcinek 11. Namalowany Świat Iris von Everec | Епізод 11. Намальований Світ Ірис фон Еверец |
| Co to za miejsce? | Що це за місце? |
| Namalowany Świat. Dzieło Iris von Everec. | Намальований Світ. Творіння Ірис фон Еверец. |
| A jak wy tutaj trafiliście? | А як ви сюди потрапили? |
| My istniejemy w obu światach równocześnie. | Ми існуємо в обох світах одночасно. |
| Dziwne miejsce… | Дивне місце… |
| Wyśniła je Iris von Everec. | Його вигадала Ірис фон Еверец. |
| Za życia istniał tylko w jej umyśle. Po śmierci nabrał realnych kształtów. | За життя він існував лише в її уяві. Після смерті — набув реальної форми. |
| Trudno w to wszystko uwierzyć. | Важко в це все повірити. |
| Lepiej dla ciebie, żebyś uwierzył i miał się na baczności. Namalowany Świat bywa niebezpieczny. | Краще для тебе, щоб ти повірив і був насторожі. Намальований Світ буває небезпечним. |
| Wszystko pięknie, ale… Gdzie Iris? | Все чудово, але… Де Ірис? |
| Obudziłeś ją tylko na chwilę. Jeśli chcesz porozmawiać, musisz wyrwać ją ze snu na dobre. | Ти розбудив її лише на мить. Якщо хочеш поговорити, мусиш вирвати її зі сну остаточно. |
| Tylko jak? | Тільки як? |
| Jesteś tropicielem, prawda? Przyglądałeś się śladom. | Ти слідопит, правда? Ти придивлявся до слідів. |
| No i? | Ну і? |
| To świat złożony z zatartych wspomnień. Nasza pani pragnie wymazać je z pamięci, ale nie może. | Це світ, складений із затертих спогадів. Наша пані прагне стерти їх із пам’яті, але не може. |
| Znajdź je. Napraw. Przywołaj lęki, które dręczą Iris von Everec. A potem je zniszcz. | Знайди їх. Виправ. Виклич страхи, які мучать Ірис фон Еверец. А потім знищ їх. |
| Łatwo powiedzieć. | Легко сказати. |
| Widmo Olgierda i jego żony? Ale czemu się nie ruszają? | Привид Ольгерда і його дружини? Але чому вони не рухаються? |
| To wspomnienie. | Це спогад. |
| Ale niekompletne, zatarte. Musisz mu się przyjrzeć i je naprawić. | Але воно неповне, затерте. Ти повинен уважно його розглянути й відновити. |
| „Duch od stepu”. Nosi ślady częstego czytania. | “Дух із степу”. Має сліди частого читання. |
| Paleta do mieszania farb. | Палітра для змішування фарб. |
| Iris malowała dworek. | Ірис малювала маєток. |
| Pasuje jak ulał… | Підходить ідеально… |
| Wiesz co? Powinniśmy sprawić sobie psa… Albo lepiej, psa i kota. Gdy przyjdzie słota, pies będzie grzał mi stopy, a kot bawił się kłębkiem włóczki przed kominkiem. Co myślisz? Czy ty mnie w ogóle słuchasz? | Знаєш що? Нам варто завести собаку… Або краще, собаку й кота. Коли настане негода, пес грітиме мені ноги, а кіт гратиметься клубком пряжі перед каміном. Що думаєш? Ти взагалі мене слухаєш? |
| Wybacz. Zaczytałem się. | Вибач. Захопився читанням. |
| Taka ciekawa ta książka? | Така цікава ця книжка? |
| Hm? Tak, bardzo. Wiesz co, wróćmy już lepiej do środka. | Хм? Так, дуже. Знаєш що, повернімося вже краще в дім. |
| Czemu? Tak przyjemnie się tu siedzi. Śpiewają ptaki, bzyczą pszczoły… Sielanka. | Чому? Тут так приємно сидіти. Співають птахи, гудуть бджоли… Ідилія. |
| Przepraszam, kochanie… Gorzej się poczułem. Pójdę do domu, a ty uważaj, proszę, na siebie. | Вибач, кохана… Почуваюся гірше. Я піду додому, а ти, будь ласка, бережи себе. |
| Co to…? Kolejne wspomnienie? | Що це?.. Ще один спогад? |
| Nie. Koszmar. | Ні. Кошмар. |
| Wcielony strach, z którym wcześniej czy później przyjdzie ci się zmierzyć. | Уособлений страх, з яким раніше чи пізніше тобі доведеться зіткнутися. |
| Kolejne wspomnienie… | Ще один спогад… |
| Resztki odświętnych dekoracji. | Залишки святкових декорацій. |
| Welon ślubny? | Весільна вуаль? |
| Kieliszek. Taki samy jak ten, który trzyma Olgierd. | Келих. Такий самий, як той, що тримає Ольґерд. |
| Pasuje jak ulał… | Підходить ідеально… |
| Twoje zdrowie, żono. | За твоє здоров’я, дружино. |
| I twoje, mężu. | І твоє, чоловіче. |
| W moich stronach nowożeńców wita się chlebem i solą… Ale póki co jesteśmy sami. | У моїх краях молодят вітають хлібом і сіллю… Але поки що ми самі. |
| Nie potrzebuję nikogo innego oprócz ciebie. Chciałabym, żeby ta chwila trwała wiecznie. | Мені ніхто не потрібен, окрім тебе. Я хотіла б, щоб ця мить тривала вічно. |
| Ha ha ha ha… Zobaczę, co się da zrobić. A póki co… Chodź, pokażę ci dom. | Ха-ха-ха-ха… Подивлюся, що можна зробити. А поки що… Ходімо, я покажу тобі дім. |
| Dobrze, tylko… Wiem, że to głupie, ale… On tak długo stał pusty, a ja… | Добре, тільки… Я знаю, що це дурниця, але… Він так довго стояв порожнім, а я… |
| … boisz się pająków, wiem przecież. Pozbierałem je wszystkie i wyrzuciłem do ogrodu. | … боїшся павуків, я ж знаю. Я зібрав їх усіх і викинув у сад. |
| Mój rycerzu… Zadbałeś o wszystko. | Мій лицарю… Ти подбав про все. |
| Szlag by to… | Прокляття… |
| Znowu ta postać. | Знову ця постать. |
| Znowu sen o przeszłości. Pewnie też niekompletny. I prawie taki sam, jak scena na obrazie. | Знову сон про минуле. Напевно, теж неповний. І майже такий самий, як сцена на картині. |
| Castel Ravello. Wino z Toussaint. Drogie. | Кастель Равелло. Вино з Туссента. Дороге. |
| Na obrazie były zapalone… Ale to nie wszystko. | На картині вони були запалені… Але це не все. |
| Srebrna nitka, perły… Ta lalka musiała kosztować fortunę. | Срібна нитка, перли… Ця лялька мала коштувати цілий статок. |
| Córuś… Wszystko dobrze? Blada jesteś jakaś… Niewyraźna… | Доню… Все добре? Ти якась бліда… Невиразна… |
| Nie, nie, wszystko w porządku. Opowiadaj lepiej, co u was? Tak się cieszę, że was widzę! Tylko czemu dziadkowie nie przyjechali? | Ні, ні, все гаразд. Розповідай краще, як у вас справи? Я так радію, що вас бачу! Тільки чому дідусь і бабуся не приїхали? |
| Aaa wiesz… Droga daleka… Wyboista… | Ааа знаєш… Дорога далека… Вибоїста… |
| Pewnie nadal nie chcą mnie znać. A to co? | Напевно, й далі не хочуть мене знати. А це що? |
| Przywieźliśmy rzeczy Iris. Trochę ubrań, szczotkę do włosów, ulubioną lalkę z dzieciństwa. Aaa… i jeszcze to… Dla ciebie. | Ми привезли речі Ірис. Трохи одягу, гребінець, улюблену ляльку з дитинства. Ааа… і ще це… Для тебе. |
| Weksle? | Векселі? |
| Trzeba było wykupić twoje długi. Żeby wstydu dla rodziny nie było. | Треба було викупити твої борги. Щоб сім’я не зазнала ганьби. |
| To miło, że mama i tata pamiętali o mnie. | Це приємно, що мама й тато пам’ятали про мене. |
| Olgierdzie? | Ольґерде? |
| No i widzisz, jaki on jest? A przestrzegaliśmy cię przed ślubem. Zbir i prostak, który otacza się hołotą. Nie boisz się mieszkać pod jednym dachem z tymi zbójami? | Ну ось, бачиш, який він? А ми ж застерігали тебе перед весіллям. Бандит і простак, який оточує себе голотою. Тобі не страшно жити під одним дахом із цими розбійниками? |
| Znowu ty. | Знову ти. |
| Nie podoba mi się to miejsce. | Не подобається мені це місце. |
| Małżeńska sypialnia. | Подружня спальня. |
| Misa do mycia rąk. Hm… Ślady krwi. | Миска для миття рук. Хм… Сліди крові. |
| Ręcznik poplamiony krwią. Ktoś nie domył rąk w misie i pobrudził go po wycieraniu. | Рушник у плямах крові. Хтось не домив руки в мисці й забруднив його після витирання. |
| Która… Która godzina? | Котра… Котра година? |
| Późno już. Śpij. | Вже пізно. Спи. |
| Znowu siedziałeś całą noc w gabinecie… Co ty masz na rękach? | Ти знову всю ніч сидів у кабінеті… Що в тебе на руках? |
| Nic takiego, ubrudziłem się. | Нічого особливого, забруднився. |
| Czy to krew? Skaleczyłeś się? | Це кров? Ти порізався? |
| To plamy z atramentu, pisałem listy… Wiesz co? Wybieram się niebawem do Oxenfurtu. Może pojedziesz ze mną? | Це плями від чорнила, писав листи… Знаєш що? Незабаром їду до Оксенфурта. Може, поїдеш зі мною? |
| Och, cudowny pomysł! Wycieczka dobrze zrobi nam obojgu! | О, чудова ідея! Подорож нам обом піде на користь! |
| W takim razie postanowione. Chodźmy spać, jestem zmęczony. | У такому разі вирішено. Ходімо спати, я втомився. |
| Teraz na pewno nie usnę. Nie ma mowy. Chodź, dokończę twój portret. | Тепер я точно не засну. Не може бути й мови. Ходімо, я закінчу твій портрет. |
| Kolejne zatarte wspomnienie. | Ще один стертий спогад. |
| Namalowała Olgierda… Ale obraz różni się szczegółami. Coś jest nie tak z martwą naturą… | Вона намалювала Ольґерда… Але картина відрізняється деталями. Щось не так із натюрмортом… |
| Są świeże… Jakby dopiero co ktoś spryskał je wodą. | Вони свіжі… Ніби щойно хтось обприскав їх водою. |
| Kielich – taki, jak na obrazie. | Кубок — такий, як на картині. |
| Kompozycja martwej natury musi pewnie być taka, jak na obrazie… | Композиція натюрморту, мабуть, має бути такою ж, як на картині… |
| (Jabłko z prawej) To idzie tu… | (Яблуко справа) Це йде сюди… |
| (Winogrona z lewej) Chyba pasuje… | (Виноград зліва) Здається, підходить… |
| (Kielich na środku) Może z tej strony… | (Кубок посередині) Може, з цього боку… |
| Wreszcie. Wszystko jest tak, jak na obrazie. | Нарешті. Все так, як на картині. |
| Uśmiechnij się trochę szerzej. | Усміхнися трохи ширше. |
| O tak? | Ось так? |
| Miałeś się uśmiechnąć, nie szczerzyć zęby. | Ти мав усміхнутися, а не шкірити зуби. |
| Nie, dalej źle. Uśmiechnij się tak, jak wtedy, kiedy… Kiedy ojciec zgodził się na nasz ślub! Proszę. | Ні, все ще не так. Усміхнися так, як тоді, коли… Коли батько погодився на наше весілля! Будь ласка. |
| Hm? | Хм? |
| Ech… Nie ma z ciebie żadnego pożytku. No przecież widzę, że coś cię gryzie! | Ех… Ніякого з тебе толку. Ну я ж бачу, що тебе щось мучить! |
| Muszę jeszcze trochę popracować. | Мушу ще трохи попрацювати. |
| Znowu? Olgierd… Obiecaliśmy sobie, że nie będziemy mieli przed sobą żadnych tajemnic. | Знову? Ольґерде… Ми ж обіцяли одне одному, що між нами не буде жодних таємниць. |
| Wybacz. Nie chcę o tym rozmawiać. | Вибач. Я не хочу про це говорити. |
| Olgierdzie… Olgierdzie! | Ольґерде… Ольґерде! |
| To pracownia mistrza von Everec. Tutaj zgłębiał arkana Sztuki. | Це майстерня майстра фон Евереца. Тут він осягав таємниці Мистецтва. |
| Pentagram do spętania przyzwanej istoty… Linie są wytarte. Trzeba kredy, żeby je poprawić… Potem ustawić świeczki. | Пентаграма для зв’язування викликаної істоти… Лінії стерті. Потрібно крейди, щоб їх виправити… Потім розставити свічки. |
| Krew? Pewnie do praktyk magicznych. | Кров? Напевно, для магічних ритуалів. |
| Kreda. | Крейда. |
| Świeczki z pszczelego wosku… | Свічки з бджолиного воску… |
| „Pakt krwi albo o Obcych Obecnościach”. Hm… Księga o paktowaniu z demonami… | “Кривавий пакт, або про Чужі Присутності”. Хм… Книга про укладання угод із демонами… |
| Ech… Czarna magia. Powinno wystarczyć. Teraz świeczki… | Ех… Чорна магія. Цього має вистачити. Тепер свічки… |
| (Ustaw świeczki na wierzchołkach pentagramu) A gdyby tak… Hmm. Nic z tego. | (Постав свічки на вершинах пентаграми) А якщо так… Хмм. Нічого з цього. |
| (Ustaw świeczki na okręgu opisującym pentagram) To może tak… | (Постав свічки на колі, що описує пентаграму) Тоді, може, так… |
| Wracaj! Musimy porozmawiać! | Повертайся! Ми повинні поговорити! |
| Zostaw mnie! Chcę być sam! | Залиш мене! Я хочу побути сам! |
| Nie tym razem. Wracaj natychmiast! | Не цього разу. Повертайся негайно! |
| Daj mi spokój. Po prostu chcę popracować samemu. | Дай мені спокій. Я просто хочу попрацювати наодинці. |
| Oudoianu feus! Soba camisa iada! Soba camisa aberaasas! Jakich jeszcze zaklęć mam użyć?! Próbowałem już wszystkiego! Chcę rozwiązać naszą umowę! Przybądź! | Oudoianu feus! Soba camisa iada! Soba camisa aberaasas! Які ще закляття мені використати?! Я вже все спробував! Я хочу розірвати наш договір! З’явися! |
| Psiakrew! | Прокляття! |
| Ogień! Do mnie! Gaście pożar! | Вогонь! До мене! Гасіть пожежу! |
| Khe, khe, khe… | Кхе, кхе, кхе… |
| Tego się nie spodziewałam. | Цього я не очікувала. |
| Zaraza… W sam środek burzy śnieżnej! Muszę się schronić w środku… | Чорт… Просто в самий центр снігової бурі! Мені треба сховатися всередині… |
| Olgierd, Iris… I jej ojciec? | Ольґерд, Іріс… І її батько? |
| Nóż… Pokryty krwią. To chyba tej zimy Olgierd dorobił się blizn na ramionach… | Ніж… Укритий кров’ю. Здається, тієї зими Ольґерд отримав шрами на руках… |
| Kufel do piwa… Ale pito z niego wódkę. | Кухоль для пива… Але з нього пили горілку. |
| Chyba wtedy zaczął palić… | Мабуть, тоді він почав курити… |
| Hmm… Kontrakt ślubny zawarty między Iris a Olgierdem… | Хм… Шлюбний контракт, укладений між Іріс і Ольґердом… |
| A więc tak umilał sobie długie zimowe wieczory… | Отже, так він собі прикрашав довгі зимові вечори… |
| Kontrakt musiał trzymać ojciec… | Контракт, мабуть, тримав батько… |
| … nadto stoi, że Iris należy się szacunek, że będziesz liczyć się z jej życzeniem i zdaniem, a… | … крім того, зазначено, що Іріс належить повага, що ти рахуватимешся з її бажаннями й думкою, а… |
| Do rzeczy, tato. Bo stracę cierpliwość. | До справи, тату. Бо я втрачу терпіння. |
| Proszę bardzo. Na prośbę Iris zrywam małżeństwo. O! | Будь ласка. На прохання Іріс я розриваю шлюб. Ось! |
| Mówiłaś, że będziesz przy mnie aż do śmierci. | Ти казала, що будеш зі мною аж до смерті. |
| I słowa dotrzymałam. Bo Olgierd, którego znałem, przestał już istnieć. | І я дотримала слова. Бо Ольґерд, якого я знала, вже перестав існувати. |
| Nie tak łatwo zrezygnować z danego raz słowa. Wierz mi. Zostaniesz tu. Na zawsze. | Не так легко відмовитися від одного разу даного слова. Вір мені. Ти залишишся тут. Назавжди. |
| Dość tego! Nie będziesz nam rozkazywał, ty… | Досить цього! Ти нам не будеш наказувати, ти… |
| Ojcze? Ojcze! Nie!!! | Батьку? Батьку! Ні!!! |
| Służba! Zabrać mi to ścierwo i trupojadom na żer rzucić! | Слуго! Заберіть цю падаль і киньте падлоїдам на поживу! |
| Wtedy von Everec przestał być człowiekiem. | Тоді фон Еверец перестав бути людиною. |
| Wciąż kochał żonę. | Він усе ще кохав дружину. |
| Nie. Jedynie pamiętał, że powinien ją kochać. | Ні. Лише пам’ятав, що повинен її кохати. |
| Chodźmy na górę. | Ходімо нагору. |
| Pamiętam… Spędzaliśmy tu we trójkę dużo czasu. | Пам’ятаю… Ми втрьох проводили тут багато часу. |
| W milczeniu. | У мовчанні. |
| Zajmijmy swoje miejsca. Tak jak kiedyś. | Займімо свої місця. Так, як колись. |
| A ty zrób resztę. | А ти зроби решту. |
| Taca… Hmm… | Піднос… Хмм… |
| Duża gliniana miska… | Велика глиняна миска… |
| Niewielka miska… Jak do zupy. | Невелика миска… Як для супу. |
| To chyba twoja miska… | Це, мабуть, твоя миска… |
| W sam raz. | Якраз. |
| Pasuje jak ulał… | Підходить, як влите… |
| Naprawdę jedliście z tych misek? | Ви справді їли з цих мисок? |
| Oczywiście, że nie. Mówiłam ci już, nie jesteśmy zwierzętami. | Звісно, що ні. Я вже тобі казала, ми — не тварини. |
| Ale Klucznik i tak je przynosił. Takie dostał polecenie. | Але Ключник все одно їх приносив. Таке він отримав розпорядження. |
| Kolejne monstrum? Prosiłam cię już, żebyś z tym skończył. Tych dwoje to i tak za dużo. | Ще одне чудовисько? Я вже просила тебе з цим покінчити. Цих двох і так забагато. |
| Kot i pies są do towarzystwa. A on będzie cię strzegł i zadba o dom. Cokolwiek się stanie. | Кіт і пес — для компанії. А він буде тебе охороняти і подбає про дім. Що б не сталося. |
| Jeszcze niedawno chciałam wiedzieć, co siedzi w twojej głowie. Zastanawiałam się, czy mogę ci pomóc. Teraz już nie obchodzi mnie, co myślisz i co czujesz. | Ще нещодавно я хотіла знати, що коїться в твоїй голові. Думала, чи можу тобі допомогти. Тепер мене вже не хвилює, що ти думаєш і що відчуваєш. |
| Ja… Nie czuję już nic. | Я… Я більше нічого не відчуваю. |
| A ja nawet nie wiem, czy wciąż cię nienawidzę. Wyjdź, Olgierdzie. Nie chcę cię już oglądać. | А я навіть не знаю, чи досі тебе ненавиджу. Іди, Ольґерде. Я більше не хочу тебе бачити. |
| Olgierd von Everec nie rozumiał, że nigdy nie będziemy w stanie go zastąpić. | Ольґерд фон Еверец не розумів, що ми ніколи не зможемо його замінити. |
| Jego widmo kładzie się cieniem na każdym wspomnieniu pani Iris. | Його привид лягає тінню на кожен спогад пані Іріс. |
| Zbliżamy się do końca wędrówki. | Ми наближаємося до кінця подорожі. |
| A co jest na końcu? | А що в кінці? |
| Największy lęk Iris von Everec. | Найбільший страх Іріс фон Еверец. |
| „Moja Żono”. List Olgierda do Iris… „Chciałbym być tak biegły w słowach, jak jestem w szabli. Szczególnie teraz, gdy wypełnia mnie zimna pustka. Widzę, jak na mnie patrzysz i widzę, jak gaśniesz. Nie potrafię Ci pomóc, ale wierzę, że mogę przestać Ci szkodzić. Ten list i róża są moim pożegnaniem. Zostań w zdrowiu i pamiętaj tylko to, co było dobre. Olgierd” | “Моя дружино”. Лист Ольґерда до Іріс… “Хотів би я бути таким же вправним у словах, як у шаблі. Особливо зараз, коли мене заповнює холодна порожнеча. Я бачу, як ти на мене дивишся, і бачу, як ти згасаєш. Я не можу тобі допомогти, але вірю, що можу припинити тобі шкодити. Цей лист і ця троянда — моє прощання. Будь здорова і пам’ятай лише те, що було хорошого. Ольґерд” |
| … Jeśli ci się nie powiedzie, to już nie wrócisz… | … Якщо тобі не пощастить, ти вже не повернешся… |
| Kończmy to. | Покінчимо з цим. |
| … Wiedźmina będą chować, to i niebo płacze… | … Відьмака ховатимуть, ось і небо плаче… |
| … Żegnaj, Geralt… | … Прощавай, Геральте… |
| … Równie martwy i nudny jak przydrożny kamyk… | … Такий же мертвий і нудний, як придорожній камінь… |
| … Zadałeś się z niebezpiecznym człowiekiem, wiedźminie… | … Ти зв’язався з небезпечною людиною, відьмаче… |
| … Łudzisz się, że wszystko skończy się dla ciebie dobrze?… | … Тішиш себе ілюзіями, що все для тебе добре закінчиться?.. |
| … Śmierć niczym mnie nie zaskoczy… | … Смерть нічим мене не здивує… |
| Nie jesteś nim… | Ти — не він… |
| Zaczekaj, chcę porozmawiać. | Зачекай, я хочу поговорити. |
| Nie… Nie w tym miejscu. | Ні… Не в цьому місці. |
| Przepraszam, wzięłam cię za kogoś innego. | Вибач, я прийняла тебе за когось іншого. |
| Za Olgierda? | За Ольґерда? |
| Myślałam, że wrócił do mnie. | Я думала, що він повернувся до мене. |
| Czym jesteś? Duchem? Złudzeniem? | Хто ти? Дух? Ілюзія? |
| Jestem smutkiem. | Я — смуток. |
| Widziałem cię wcześniej, ale wtedy nie byłaś sobą. A potem oglądałem cię w twoich wspomnieniach. | Я бачив тебе раніше, але тоді ти не була собою. А потім я бачив тебе у твоїх спогадах. |
| Spotkaliśmy się? Nie pamiętam… Śniłam złe sny – to wszystko, co wiem. | Ми зустрічалися? Не пам’ятаю… Мені снилися жахливі сни — це все, що я знаю. |
| Przyszedłem tutaj po fioletową różę, którą Olgierd podarował ci… | Я прийшов сюди по фіолетову троянду, яку Ольґерд подарував тобі… |
| … w dniu, kiedy widziałam go po raz ostatni. Zasuszyłam ją i trzymałam w sypialni, koło łóżka. Leżałam całymi dniami i wpatrywała się w nią, aż rozpadła się w pył. A ja wkrótce potem. | … у день, коли я бачила його востаннє. Я засушила її і тримала у спальні, біля ліжка. Я лежала днями і вдивлялася в неї, аж поки вона не розсипалася в порох. А я — незабаром після цього. |
| Czyli… Róża już nie istnieje? | Тобто… Троянда більше не існує? |
| W tym świecie tak. Patrz. Pogrzebałeś moje ciało i kwiat znów rozchylił płatki. Ale ja… Wciąż spałam głębokim, czarnym snem. Dopiero teraz się obudziłam. Jak moja piękna róża. Gdy położyłeś na moim grobie szkicownik, przypomniałam sobie, jak uczyłam się rysować twarz mojego męża. Powiedz, czy Olgierd jest zdrowy? Jak mu się powodzi? | У цьому світі — так. Дивись. Ти поховав моє тіло, і квітка знову розпустила пелюстки. Але я… Я все ще спала глибоким, чорним сном. Лише зараз я прокинулася. Як моя прекрасна троянда. Коли ти поклав на мою могилу альбом, я згадала, як вчилася малювати обличчя мого чоловіка. Скажи, Ольґерд здоровий? Як у нього справи? |
| Twój mąż ma potężnego wroga. Znasz Gauntera o’Dima? | У твого чоловіка є могутній ворог. Ти знаєш Ґюнтера о’Дима? |
| Przeklinam dzień, w którym usłyszałam to imię. | Я проклинаю день, коли почула це ім’я. |
| Kim jest o’Dim? I w jaki sposób wmieszał się w wasze życie? | Хто такий о’Дим? І яким чином він втрутився у ваше життя? |
| To przeze mnie Olgierd wyzwał Szklanego Człowieka i z mojego powodu zażyczył sobie bogactwa, a potem wieczności dla nas obojga… Olgierd rozprawi się z o’Dimem, prawda? Powiedz, co u mojego męża? | Це через мене Ольґерд викликав Скляну Людину і через мене побажав собі багатства, а потім вічності для нас обох… Ольґерд впорається з о’Димом, правда? Скажи, що з моїм чоловіком? |
| Twój mąż szuka coraz silniejszych doznań i kusi los, bo w gruncie rzeczy jest nieszczęśliwy. | Твій чоловік шукає дедалі сильніших вражень і випробовує долю, бо насправді він нещасний. |
| Serce z kamienia. A więc nic się nie zmieniło. Powiedz – Olgierd wspominał o mnie? Co mówił? | Кам’яне серце. Отже, нічого не змінилося. Скажи — Ольґерд згадував про мене? Що він казав? |
| Niewiele, a ja nie pytałem. Po prostu przysłał mnie po różę. | Небагато, а я не питав. Він просто прислав мене по троянду. |
| Różę? Ostatnie, co mi po nim zostało… Ostatni prezent… | Троянду? Останнє, що від нього у мене залишилося… Останній подарунок… |
| Odniosłem wrażenie, że róża jest dla ciebie bardzo ważna, że jest czymś więcej, niż pamiątką. | У мене склалося враження, що троянда для тебе дуже важлива, що вона для тебе щось більше, ніж просто пам’ятка. |
| Tak niewiele pamiętam… Tylko gdy myślę o mojej róży, przypominam sobie to, co było. Świat wokół staje się realny. A ja… Ja otwieram szeroko oczy, rozpoznaję sprzęty wokół – przypominam sobie, kim jestem i kim byłam. | Я так мало пам’ятаю… Тільки коли думаю про мою троянду, згадую те, що було. Світ навколо стає реальним. А я… Я широко відкриваю очі, впізнаю речі довкола — згадую, хто я і ким була. |
| Mój przyjaciel opowiadał kiedyś o czymś podobnym. Być może jesteś związana z różą silnymi emocjami i kwiat jest tym, co my, wiedźmini, nazywamy czasami „szpilą”. To on trzyma cię w tym świecie. | Мій друг колись розповідав про щось подібне. Можливо, ти пов’язана з трояндою сильними емоціями, і квітка є тим, що ми, відьмаки, інколи називаємо „шпилькою”. Саме вона утримує тебе в цьому світі. |
| Jak przyszpilonego owada? To okropne. | Як пришпилена комаха? Це жахливо. |
| Powinnaś wiedzieć, że jeśli zabiorę różę, to być może przestaniesz istnieć, wraz z całym światem, który cię otacza. | Ти повинна знати, що, якщо я заберу троянду, можливо, ти перестанеш існувати разом із усім світом, що тебе оточує. |
| Co się wtedy stanie? Będę wolna od cierpienia i smutku? Czy czeka na mnie pustka? | Що тоді станеться? Я буду вільна від страждання та смутку? Чи на мене чекає порожнеча? |
| Nie wiem. | Я не знаю. |
| Nie chcę już cierpieć… Ale boję się, że potem jest chłód i ciemność, a na końcu… nie ma już nic. | Я більше не хочу страждати… Але боюся, що потім буде холод і темрява, а в кінці… більше нічого не буде. |
| Potrzebuję twojej róży. Czy możesz mi ją oddać? | Мені потрібна твоя троянда. Чи можеш ти мені її віддати? |
| Jest taka krucha… Brzegi płatków zaróżowiły się, jak tamtego dnia, kiedy ją dostałam. Brakuje tylko tej samotnej kropli rosy, która spłynęła po liściu, gdy wzięłam różę do ręki… A może to była krew, bo zraniłam się kolcem w palec? Nie pamiętam. Wiesz? Nigdy nie przeczytałam listu od Olgierda, nie musiałam. I niepotrzebnie zachowałam kwiat, który mi zostawił. Podjęłam decyzję – oddam ci różę. | Вона така тендітна… Краї пелюсток порожевіли, як того дня, коли я її отримала. Не вистачає лише тієї самотньої краплі роси, яка скотилася по листку, коли я взяла троянду в руки… А може, це була кров, бо я вкололася шипом у палець? Я не пам’ятаю. Знаєш? Я ніколи не прочитала листа від Ольґерда, не повинна була. І даремно я зберегла квітку, яку він мені залишив. Я прийняла рішення — я віддам тобі троянду. |
| Nasza służba dobiegła kresu. Dziękujemy ci za wyzwolenie, nieznajomy. | Наша служба добігла кінця. Ми дякуємо тобі за визволення, незнайомцю. |
| Zanim odejdziemy, przyjmij radę – strzeż się tego, którego zwiecie Szklanym Człowiekiem. Jeśli staniesz mu na drodze, czeka cię los gorszy od śmierci. Szukaj ratunku w zwierciadle, którego nie można stłuc. | Перш ніж ми підемо, прийми пораду — бережися того, кого ви називаєте Скляною Людиною. Якщо станеш йому на дорозі, на тебе чекає доля гірша за смерть. Шукай порятунку у дзеркалі, яке неможливо розбити. |
| Zwierciadło, którego nie można stłuc? | Дзеркало, яке неможливо розбити? |
| Do zobaczenia. | До побачення. |
| Iris von Everec, będę o tobie pamiętał. | Ірис фон Еверек, я буду про тебе пам’ятати. |
| To już bez znaczenia. Żegnaj. | Це вже не має значення. Прощавай. |
| Ciąg dalszy nastąpi… | Далі буде… |
Ваша Катерина Лук’янова, автор блогу про польську мову ProPolski.com, Testy.ProPolski, Kursy.ProPolski.com та сайту insidePL.com, і автор ідеї ігрофільму Андрій С.
Ігрофільм “Відьмак 3: Серця з каменю” частина 11
