Добрий день. Мене звуть Катерина Лук'янова, я – автор блогу про польську мову ProPolski.com та сайту про Польщу insidePL.com. Живу у Польщі. Вільний від основної роботи час присвячую ProPolski.com і insidePL.com.
Latest posts by Катерина Лук'янова (see all)
- Ігрофільм “Відьмак 3: Серця з каменю” частина 13, фінал - 10 Лютого 2025
- Ігрофільм “Відьмак 3: Серця з каменю” частина 12 - 8 Лютого 2025
- Ігрофільм “Відьмак 3: Серця з каменю” частина 11 - 7 Лютого 2025
Останнє оновлення 7 Лютого 2025
Десята серія ігрофільму “Відьмак 3: Серця з каменю” – “Żyli długo i szczęśliwie” (“Жили довго і щасливо”).
Про саму задумку та автора ігрофільму читайте тут: Фільм із гри «Відьмак 3: Серця з каменю»: дивись і вчи польську.
Нагадую, всі серії мають вбудовані субтитри польською мовою, викладені на Ютуб. Якщо хочете читати ці субтитри, рекомендую дивитися не на телефоні, так як вони не дуже великі. Після ролика ви знайдете покроковий переклад у таблиці. Де переклад не дослівний, наведені відповідні пояснення.
Ігрофільм “Відьмак 3: Серця з каменю” частина 10: “Żyli długo i szczęśliwie”
Покроковий переклад ігрофільму:
| Wiedźmin 3. Serca z kamienia | Відьмак 3. Кам’яні серця |
| Odcinek 10. Żyli długo i szczęśliwie | Епізод 10. Жили довго і щасливо |
| Rezydencja von Evereców | Резиденція фон Евереків |
| Jest tam kto? | Є там хто? |
| Odpocznij. | Відпочинь. |
| Kajmir? Kajmir! | Каймір? Каймір! |
| Kajmir? Kajmir! Jesteś tam?! | Каймір? Каймір! Ти там?! |
| Ciszej. | Тихіше. |
| Aaa! Bogowie, aleście mnie… | Ааа! О боги, ну ви мене… |
| Ciszej, mówię. Ta mgła nie jest naturalna. Może być, że coś się w niej ukrywa. Mglaki, błędniki. Nie chcesz, żeby tu przyszły. | Тихіше, кажу. Цей туман неприродний. Може бути, що в ньому щось ховається. Туманники, обманники… |
| M-mglaki? Melitele, święta matko, na co mi to było… | Т-туманники? Меліте́ле, свята мати, навіщо мені це було треба… |
| No właśnie. Co tu robisz? | От саме. Що ти тут робиш? |
| Widzicie… Pomyśleliśmy z Kajmirem, tyle lat dworek stoi pusty, tyle dobra się marnuje… | Бачите… Ми з Кайміром подумали, стільки років двір стоїть пустий, стільки добра пропадає… |
| Aha. Jesteś złodziejem. | Ага. Ти — злодій. |
| Złodziej żywych okrada! A trupom co szkodzi? Kajmir poszedł drzwi otwierać, ja stanąłem na czatach. Nagle słyszę, lampa trzasła… I cisza. Wołam go, ale… | Злодій живих обкрадає! А мертвим що шкодить? Каймір пішов двері відкривати, я став на сторожі. Раптом чую, лампа розбилася… І тиша. Я його кличу, але… |
| C-co… Co to było? Ten mglak, o którym mówiliście? | Щ-що… Що це було? Той туманник, про якого ви говорили? |
| Nie. | Ні. |
| Ufff, kamień z… | Уффф, камінь з… |
| Sprawdzę, co to było, i poszukam twojego wspólnika. A ty… | Я перевірю, що це було, і пошукаю твого спільника. А ти… |
| Ja nie mam czasu czekać. Zmywam się stąd! | У мене немає часу чекати. Я зникаю звідси! |
| Spora ta posiadłość. Jak ja znajdę tę różę w takiej mgle? | Велике це маєток. Як я знайду цю троянду в такому тумані? |
| Ktoś nadal regularnie pilnuje kwiaty. Ale nie ma tu fioletowej róży. | Хтось досі регулярно доглядає за квітами. Але тут немає фіолетової троянди. |
| Stłuczona lampa… I zadeptana ziemia. Ktoś tędy coś ciągnął… Ciało? | Розбита лампа… І затоптана земля. Хтось тут щось тягнув… Тіло? |
| Lepiej stąd zwiewaj, mały. Tutaj nie jest… Co to za dźwięk… ? Jakby kopanie… | Краще тікай звідси, малий. Тут не… Що це за звук…? Наче копання… |
| Mogiły… Bez nagrobków. Jedna koło drugiej, jakby w grządkach. | Могили… Без надгробків. Одна біля одної, наче на грядках. |
| Witaj! Słyszysz mnie? | Вітаю! Чуєш мене? |
| Drugi złodziej… Zmasakrowany… | Другий злодій… Розтерзаний… |
| Kim jesteś? | Хто ти? |
| Zaraza! | Зараза! |
| Co za smród… | Що за сморід… |
| Co to, do cholery, było? Brak oczu, nozdrzy, zdeformowane narządy… Zaraza. To coś nie miało nawet prawa żyć. | Що це, до біса, було? Без очей, без ніздрів, деформовані органи… Зараза. Це щось навіть не мало права жити. |
| Cóż… Filozofowie nadal spierają się, co to znaczy „żyć”. | Що ж… Філософи досі сперечаються, що означає «жити». |
| Normalnie byłbym zaskoczony… Ale nie po tym, co właśnie widziałem. Kim jesteście? | За звичайних обставин я був би здивований… Але не після того, що щойно побачив. Хто ви? |
| Z pewnością nie zwierzętami. Myśl o nas jako o… Przyjaciołach domu. | Точно не тварини. Думай про нас як про… Друзів дому. |
| A co powiecie o nim? To wasz znajomy? | А що ви скажете про нього? Це ваш знайомий? |
| Nazywaliśmy go Klucznikiem. | Ми називали його Ключником. |
| Nie przypomina żadnego znanego mi stworzenia. Skąd się tu wziął? | Він не схожий ні на одну відому мені істоту. Звідки він тут узявся? |
| Z bardzo daleka. Został wyzwany, żeby chronić dom i panią Iris. Dbał o ogród. Zajmował się nieproszonymi gośćmi. | З дуже далека. Його було викликано, щоб охороняти дім і пані Ірис. Доглядав за садом. Позбувався непроханих гостей. |
| Z „bardzo daleka”? To znaczy skąd? | «З дуже далека»? Це звідки? |
| Nazwa tamtego miejsca nic ci nie powie. | Назва того місця тобі нічого не скаже. |
| Po co to przedstawienie z udawaniem zwierząt? Nie mogliście mnie ostrzec? | Навіщо це представлення з удаванням тварин? Ви не могли мене попередити? |
| Nie. Jesteśmy zobowiązani do zachowania dyskrecji. | Ні. Ми зобов’язані зберігати мовчання. |
| To po co w ogóle ze mną rozmawiacie? | Тоді навіщо ви взагалі зі мною розмовляєте? |
| Cóż… Rzadko mamy okazję pomówić z człowiekiem i jesteśmy ciekawi, co cię do nas sprowadza. | Що ж… Ми рідко маємо можливість поговорити з людиною, і нам цікаво, що тебе до нас привело. |
| Trochę więcej konkretów poproszę. | Трохи більше конкретики, будь ласка. |
| Później. | Пізніше. |
| Znacie człowieka, do którego należy to miejsce? | Ви знаєте людину, якій належить це місце? |
| Olgierda von Everec? Znamy. Gdy odszedł, zostawił majątek swojej żonie. | Ольгерда фон Еверека? Знаємо. Коли він пішов, залишив маєток своїй дружині. |
| Świetnie. W takim razie, czy zostałem panią von Everec? Możecie mnie zaanonsować? | Чудово. У такому разі, я застав пані фон Еверек? Можете мене представити? |
| Czego od niej chcesz? | Чого ти від неї хочеш? |
| Przyszedłem po fioletową różę, którą Olgierd podarował Iris, nim wyjechał. | Я прийшов по фіолетову троянду, яку Ольгерд подарував Ірис перед від’їздом. |
| Iris jest w środku, w sypialnie na piętrze. Weź jego klucz… Otwiera tylne drzwi domu. | Ірис всередині, у спальні на другому поверсі. Візьми його ключ… Він відкриває задні двері дому. |
| W takim razie pójdę się przywitać. | У такому разі, я піду її привітати. |
| Więc jak mam się do waz zwracać? | Тож як мені до вас звертатися? |
| Tak jak teraz. Wolimy zachować nasze imiona dla siebie. | Так, як зараз. Ми воліємо зберегти наші імена в таємниці. |
| To mój dom… | Це мій дім… |
| Co, do jasnej… ?! | Що за…?! |
| Trzeba uważać… | Треба бути уважним… |
| Szkicownik Iris | Альбом Ірис |
| Co to było? | Що це було? |
| Zaraza. | Зараза. |
| Zawróć… | Вернись… |
| Hm. Ktoś próbuje mnie powstrzymać? | Хм. Хтось намагається мене зупинити? |
| Ślady pożaru… Ciekawe. | Сліди пожежі… Цікаво. |
| Nowy wpis w bestiariuszu | Новий запис у бестіарії |
| Upiór z obrazów | Привид із картин |
| Co to było? | Що це було? |
| Sypialnia… Tu miała być Iris. | Спальня… Тут мала бути Ірис. |
| To musi być ona… Zaraza. | Це, мабуть, вона… Зараза. |
| Chciałeś ją zobaczyć – oto jest. | Ти хотів її побачити – ось вона. |
| Człowiek powinien ważyć słowa, gdy wypowiada życzenia. Łatwiej uniknąć rozczarowań. | Людина повинна зважувати слова, коли висловлює бажання. Легше уникнути розчарувань. |
| To jakieś żarty? Czemu od razu nie powiedzieliście, że nie żyje? | Це якийсь жарт? Чому ви одразу не сказали, що вона мертва? |
| Nie pytałeś. | Ти не питав. |
| Uch… A dlaczego nikt jej nie pochował? | Ох… А чому її ніхто не поховав? |
| My nie potrafimy. A Klucznikowi jeszcze za życia kazała trzymać się z dala od siebie. | Ми не можемо. А Ключнику вона ще за життя наказала триматися подалі від неї. |
| Im dalej w las, tym bardziej się zastanawiam… Czemu mi w ogóle pomagacie? | Чим далі в ліс, тим більше я замислююсь… Чому ви мені взагалі допомагаєте? |
| Wezwano nas, byśmy służyli Iris von Everec. Nasza pani umarła, ale to niestety nie zwalnia nas ze służby. | Нас було викликано, щоб служити Ірис фон Еверец. Наша пані померла, але, на жаль, це не звільняє нас від служби. |
| Rozumiem. Chcecie opuścić to miejsce… I te ciała. | Розумію. Ви хочете залишити це місце… І ці тіла. |
| Dziwisz się? | Ти здивований? |
| Nie. Wcale. | Ні. Зовсім. |
| W jaki sposób umarła? Nie widzę ran ani śladów walki. | Як вона померла? Я не бачу ні ран, ні слідів боротьби. |
| Serce jej pękło. | Її серце розірвалося. |
| Znaczy co? Zawał? | Тобто що? Інфаркт? |
| Nie. Po prostu pękło. | Ні. Просто розірвалося. |
| Ciężko mi w to uwierzyć. | Важко мені в це повірити. |
| A jednak tak właśnie było. Któregoś dnia Iris zamknęła drzwi frontowe na klucz, położyła się tu… I umarła. Za smutku i samotności. | А проте, саме так і було. Одного дня Ірис замкнула парадні двері на ключ, лягла тут… І померла. Від смутку й самотності. |
| Jej duch jest niespokojny, gniewny. Atakuje intruzów. Wiecie czemu? | Її дух неспокійний, гнівний. Нападає на непроханих гостей. Ви знаєте, чому? |
| Pani von Everec ma za sobą ciężkie przeżycia. Odwykła od gości i nie przepada za ludźmi. | Пані фон Еверец пережила багато важкого. Вона відвикла від гостей і не любить людей. |
| Nie słyszy nas. | Вона нас не чує. |
| Wychodzi na to, że muszę porozmawiać z duchem Iris. | Виходить, що я маю поговорити з духом Ірис. |
| Nie jest łatwo dotrzeć do naszej pani. Przepełniają ją złość i gorycz. | Нелегко достукатися до нашої пані. Її переповнюють злість і гіркота. |
| Mam swoje sposoby. Żeby nawiązać kontakt z Iris, muszę wpierw pochować jej ciało… Ale cmentarzysko Klucznika nie wydaje mi się odpowiednim miejscem. Za dużo tam krwi, strachu. | У мене є свої способи. Щоб встановити контакт з Ірис, я маю спершу поховати її тіло… Але кладовище Ключника мені не здається відповідним місцем. Забагато там крові, страху. |
| Lubiła spędzać czas w ogrodzie przed domem… | Вона любила проводити час у саду перед будинком… |
| Hmm… Więc może tam. | Хмм… Тоді, можливо, там. |
| Czekaj. Weź ten klucz. Otwiera drzwi frontowe. | Зачекай. Візьми цей ключ. Він відчиняє парадні двері. |
| Dobry piesek. | Хороший песик. |
| To miejsce będzie chyba odpowiednie… | Це місце, мабуть, буде підходящим… |
| Tak. Lubiła tu malować. | Так. Вона любила тут малювати. |
| Czy pani von Everec miała jakieś oczekiwania? Jak chciała być pogrzebana? | Чи мала пані фон Еверец якісь очікування? Як вона хотіла бути похованою? |
| Czuła strach przed śmiercią i bała się, że nikt nie zadba o jej pochówek. Nie powie dobrego słowa. | Вона боялася смерті й хвилювалася, що ніхто не подбає про її поховання. Не скаже доброго слова. |
| W takim razie ja spróbuję. | У такому разі, я спробую. |
| Nie znałem Iris von Everec i niewiele mogę o niej powiedzieć. Los chciał, że jej szczątki składa do grobu nieznajomy. Czasami los plącze nam ścieżki, a życie staje się ciężkie, nie do zniesienia. Po śmierci każdy zasługuje na wytchnienie. | Я не знав Ірис фон Еверец і мало що можу про неї сказати. Доля вирішила, що її останки покладе в могилу незнайомець. Іноді доля заплутує наші шляхи, а життя стає важким, нестерпним. Але після смерті кожен заслуговує на спокій. |
| Podpisałaś ten szkicownik swoim imieniem. Może chciałabyś, żeby był pogrzebany razem z tobą. | Ти підписала цей альбом своїм ім’ям. Можливо, ти хотіла б, щоб його поховали разом із тобою. |
| Wy dwoje – macie jakieś ostatnie słowa dla swojej pani? | Ви двоє – маєте якісь останні слова для своєї пані? |
| Nie dbamy o ludzkie obrządki. | Нас не турбують людські обряди. |
| Wierzymy, że uczyniłeś wszystko zgodnie z waszym zwyczajem. | Ми віримо, що ти зробив усе згідно з вашим звичаєм. |
| Szczątki zostały pogrzebane… Spróbujmy ją wezwać. | Останки були поховані… Спробуємо її викликати. |
| Duchu niespokojny! Złożyłem twe kości! Zapomnij o gniewie, zapomnij o żalu! Okaż swe oblicze! | Неспокійний духу! Я поховав твої кістки! Забудь про гнів, забудь про горе! Покажи своє обличчя! |
| Wybacz, że wyrywam cię z twojego świata. Muszę cię o coś… | Пробач, що я вириваю тебе з твого світу. Я маю тебе про щось… |
| Mam iść za tobą? Dobrze. | Я маю йти за тобою? Гаразд. |
| Ciąg dalszy nastąpi… | Далі буде… |
Ваша Катерина Лук’янова, автор блогу про польську мову ProPolski.com, Testy.ProPolski, Kursy.ProPolski.com та сайту insidePL.com, і автор ідеї ігрофільму Андрій С.
Ігрофільм “Відьмак 3: Серця з каменю” частина 10
