Зміст:
- Spoko — що означає і як вживати - 19 Вересня 2024
- Прислів’я та фразеологізми про кіз польською мовою - 17 Вересня 2024
- Як різними дієсловами приймати ліки польською? - 9 Вересня 2024
Останнє оновлення 22 Серпня 2023
Тема наголосу у польській мові дуже проста (на передостанній склад). І тим не менш – ті, що вивчають, нерідко роблять в ньому помилки. Частково тому, що все ж таки є деякі винятки.
Пам’ятайте ще ось що: правила, наведені нижче, є правилами! Тобто так говорити/читати красиво і потрібно. Але якщо ви раптом заплутаєтеся або забудете, що в тому чи іншому місці потрібно трохи інакше наголосити, страшного нічого не станеться – це буде вважатися “розмовним наголосом”.
Наголос у польській мові
Як правило, наголос у польській мові падає на другий склад з кінця, тобто – на склад передостанній (akcent paroksytoniczny). Це головне, що потрібно знати початківцям, що вчаться читати польською мовою. І наголос цей – динамічний. Тобто, якщо в іншій формі відмінка у вас раптом слово отримало додатковий склад – наголос пересувається, щоб знову бути на передостанньому складі.
Але якщо ви вже не зовсім початківець, а впевнено продовжуєте, вам цього має бути мало, тому що практично будь-яке правило підтверджують винятки, які я тут і хочу розглянути.
Далі в прикладах наголошена голосна буде виділена червоним кольором.
Винятки у польському наголосі
Третій склад від кінця
Винятком вважається, коли наголос у польській мові раптом починає падати на третій склад від кінця. Це буває у таких випадках:
- 1 і 2 особа множини минулого часу:
- byliśmy, byłyśmy, byliście, byłyście, spacerowaliśmy, spacerowałyśmy, spacerowaliście, spacerowałyście
Чому це відбувається? Тому що ці слова мають рухомі закінчення – śmy, – ście, які можуть поєднуватися або з дієсловами, або з першим словом у реченні (!). Ці закінчення, додані до слова, не змінюють його наголос. Такі закінчення є енклітиками. Саме тому можна сказати robiliśmy або myśmy robili, pisaliście або wyście pisali. І наголос має бути постійним, не змінюватися за рахунок додавання ненаголошеного закінчення -śmy/-ście.
- сполучники, які поєднані з особовими закінченнями:
- abyśmy, żebyście, choćbyśmy, obyśmy, gdybyście, żebyśmy
- форми 1-ї, 2-ї та 3-ї особи однини, а також і 3-ї особи множини умовного способу (trybu warunkowego):
- zrobiłbym, zrobiłbyś, zrobiłby, zrobiliby, zrobiłyby, pojechałabym, pojechałabyś, pojechałaby, pojechaliby, pojechałyby
Так відбувається з тієї ж причини, що була вже описана вище в дієсловах минулого часу, тільки тут ненаголошена рухома енклітична частка – це by (і її форми – для однини bym, byś, і для множини – byśmy, byście, але про останні буде нижче, там, де наголос на четвертий склад): pisałbym або ja bym pisał, słyszałbyś або ty byś słyszał – наголос має залицатися на дієслові, на тому ж складі.
- слова іноземного походження із закінченням -ika/-yka, а також усі їхні відмінкові форми, які мають стільки ж складів, скільки і називний відмінок (сюди не відносяться слова польського походження):
- akustyka (akustyki – родовий, akustyce – давальний і місцевий, akustykę – знахідний, akustyką – орудний, akustyko – кличний – і тому подібне), Ameryka (Ameryki, Ameryce, Amerykę, Ameryką, Ameryko), далі, оскільки усе це – жіночий рід з закінченням на -ka, усі закінчення відмінків будуть такі самі: astronautyka, botanika, charakterystyka, dydaktyka (наука), fizyka, gimnastyka, gramatyka, logika, statystyka, polemika і т.п.
- професії / заняття чоловічого роду на -ik/-yk, в їх відмінках, які мають стільки ж складів, скільки і родовий відмінок. Тому що в називному відмінку наголос виглядає стандартним – на передостанній склад (krytyk, teoretyk, optyk). А далі – подивіться самі:
- krytyk (наголос на другий склад від кінця): kogo? czego? krytyka (а тут уже – на третій від кінця), і так само з такою ж кількістю складів: орудний kim? czym? krytykiem, місцевий o kim? o czym? o krytyku, родовий множини krytyków, давальний множини komu? czemu? krytykom, місцевий множини krytykach.
- optyk (наголос на другий від кінця): kogo? czego? optyka, kim? czym? optykiem, o kim? o czym? o optyku і т.п.
- historyk: historyka, historykiem, historyków і т.п.
Ще раз. Візьмемо у вигляді прикладу слово dydaktyk (спеціаліст у галузі дидактики), яке матиме звичайне наголос, тобто на другий з кінця склад. Але форма його родового відмінка має вигляд – dydaktyka, і наголос тут зберігається на тому ж самому складі, на літері “а”, тож фактично тепер виходить, що наголос є на третьому складі від кінця. У орудному буде така ж історія – dydaktykiem, як і в місцевому – o dydaktyku, і в називному множини – dydaktycy
- деякі інші слова іноземного походження (але, звісно, не все!):
- minimum, maksimum, prezydent, uniwersytet.
- деякі числівники:
- czterysta, siedemset, osiemset, dziewięćset, kilkaset, і зокрема їхні форми у відмінках, наприклад, czterechset, siedmiuset,
- а ще:
- Rzeczpospolita, ryzyko, w ogóle (у якого є і другий спосіб наголосу, розмовний, стандартний, w ogóle) 🙂
Четвертий склад від кінця
Іноді наголос падає на четвертий склад від кінця:
- у формах 1-ї та 2-ї особи множини умовного способу (trybu warunkowego):
- bylibyśmy, byłybyśmy, bylibyście, byłybyście, kupilibyśmy, kupiłybyśmy, kupilibyście, kupiłybyście
Вище вже про ці частки йшлося.
- вищезгаданий спосіб, пов’язаний зі сполучниками:
- jeżelibyśmy, jeżelibyście
На останній склад
А іноді наголос у польській мові опиняється на останньому складі:
- це відбувається у випадках, якщо в слові один склад, і у наголосу немає вибору:
- bić, żyć, głód, wschód, wstecz
Хоча якщо дивитися ширше – такі односкладові слова просто не мають жодного наголосу, оскільки наголос – це виділення складу в оточенні інших складів, а якщо складів інших немає, то й виділяти не доводиться.
- якщо є префікс arcy-, wice-, eks-, який стоїть перед односкладовим словом:
- arcyleń, arcyłotr, eksmąż, wicekról, wicemistrz
- наголос на останній склад трапляється в деяких скороченнях-абревіатурах в називному відмінку:
- wf (wuef) – фізкультура польською, wychowanie fizyczne, erkaem (RKM – Ręczny karabin maszynowy – ручний кулемет), peerel (PRL – Polska Rzeczpospolita Ludowa, назва Польщі у 52-89 роках), PKP – pe-ka-pe (Polskie Koleje Państwowe S.A).
- у деяких запозичених словах:
- a propos [читаем – apropo], attaché [atasze], purée [pire] (у пюре вже з’явилася польська версія написання та вимови – piure [piure]), atelier, jury [żiri] , menu [meni].
- буває в окремих словах, які вже складно пристосувати до правила:
- akurat (і поряд з цим – дедалі частіше з’являється akurat)
І ви звернули увагу, що майже всі ці слова (ось усі ті, іноземного походження) є і в нашій мові. І наголос просто… наш! Тобто, звичайно, не наш, а грецький чи якийсь інший, але звичний нам.
Наголос у групах односкладових слів
Ось тут я скажу прям дуже-дуже “від себе”. 🙂
Ось ви пам’ятаєте – наголос на другий склад з кінця. Але є дуже багато слів, де складу другого – немає! І що з ними робити? Якщо поруч завалявся інший односкладовий приятель, то – за правилами – потрібно об’єднати їх у групу і читати начебто це вже одне ціле двоскладне слово. Дивіться:
- nie wiem (читаємо так, наче це niewiem), nie mam (так само – як niemam), і далі за таким же принципом: ze mną, od nas; jadę na wieś (як jadę nawieś), wychodzę za mąż (як wychodzę zamąż); dla mnie (як dlamnie);
З двоскладовими прийменниками та односкладовим займенником буде також працювати «об’єднання», як вище, але наголос падатиме на останній склад прийменника :
- poza tym (як pozatym), beze mnie (як bezemnie), przeze mnie (як przezemnie)
Ненаголошені односкладові слова
Зовсім ненаголошеними односкладовими словами є:
- Зворотні та особові займенники:
- znali go, daj mi to, znamy się, kocham ją, widzę go, dali mu;
- Частки no, że:
- daj no to, przeczytajże,
- Заперечення nie та односкладові прийменники (крім тих випадків, коли за ними слідує односкладове слово):
- nie mamy, nie znamy, nie wiemy, do niego.
Двоскладні теж можуть бути ненаголошеними, наприклад, сполучники:
- albo: wiosna albo lato;
До речі, порівняйте останнє: nie mamy, але – nie mam, nie znamy, але – nie znam, nie wiemy, але – nie wiem, do niego, але – do nas.
Наголос у реченні, інтонація
І якщо ми вже говоримо про наголоси, то я б хотіла згадати про наголос у реченні, тому що він все ж таки відрізняється від українського.
Найчастіше поляки наголошують останнє слово в реченні, тобто, під кінець речення вони не опускають голос, а піднімають його. І звучить це досить кумедно, незвично нашому вуху. Більш того, так відбуваєтся не тільки у реченні, а в кожному логічному словосполученні. Наприклад, особливо у жінок (бо жінки більш емоційні), ви можете почути таке: W lipcu wyjadę na wczasy, wiesz, żeby odpocząć, rozluźnić się. На кожному виділеному жирному слові інтонація голосу підніматиметься вгору (особливо це чути на Śląsku). Прислухайтесь якось. А іноді поляки піднімають голос ще й на інших словах у реченні, якщо хочуть виділити їх, підкреслити їхню важливість – як і ми в українській мові.
Ваша Катерина Лук’янова, автор блогу про польську мову ProPolski.com, Testy.ProPolski, Kursy.ProPolski.com та сайту insidePL.com
