Зміст:
- Spoko — що означає і як вживати - 19 Вересня 2024
- Прислів’я та фразеологізми про кіз польською мовою - 17 Вересня 2024
- Як різними дієсловами приймати ліки польською? - 9 Вересня 2024
Останнє оновлення 7 Травня 2024
Я хочу вам сьогодні показати мій особистий «Топ помилок в польській мові у початківців», які я чую і бачу кожного дня, а деякі до сих пір, на жаль, роблю іноді сама.
Помилки робимо ми всі. Важливі та не важливі, дороговартісні та не дуже, критичні та не принципові, і вони, помилки, відрізняють нас від роботів. Хоча і ті, звісно, можуть вийти з ладу і щось наробити. Помилки при вивченні мови — це само собою зрозумілий побічний продукт переварювання та засвоєння нової для нас інформації. Неминуче щось втрачається з очей, губиться на фоні більш важкого, маскується під невинний акцент або діалекти. Як цьому запобігти? У 100%, мабуть, ніяк. Але зменшити цей відсоток імовірності робити одну і ту ж прикру, що залишилася непоміченою, помилку, звісно, можна. І потрібно.
За мою практику викладання помилок я чула і бачила дуже багато. Найчастіші у україно- та російськомовних — це калька зі своєї рідної мови. На другому місці — закінчення дієслів та відмінків. На третьому — плутанина з англійською мовою. Це приблизно, але мені здається це саме так.
Також я спробую пояснити причину цих помилок. Ваше завдання буде полягати в тому, щоб зробити висновки і спробувати звертати увагу на вашу мову/письмо. Ну і не робити принаймні тих помилок, які я розберу тут. Робіть якісь інші 🙂
Але, звичайно, пам’ятайте — не робить помилок той, хто нічого не робить. Тому робіть. Просто вже свої, не ці 🙂
Топ помилок в польській мові у початківців
Важливо також відзначити, що не тільки у початківців. Буває так, що людина вже досить давно живе в Польщі та не звертає уваги на правильність своєї польської мови. Тому раджу ознайомитися все ж усім.
Калька з нашої рідної мови
Як я вже казала, мені здається, це найголовніша проблема у україно- та російськомовних. Так вже сталося, що польська — це мова слов’янської групи, а тому це природно, що російська, українська, білоруська і польська — чимось-таки схожі. А де схоже — там легше, але там можна і заплутатися.
Мій досвід вивів такий топ помилок у польській мові у початківців, спричинених калькуванням:
Акання
Тобто, читання на російській манер наголошених літер «о», замість okno [окно] читають [акно], mleko [млеко] перетворюється в [млека] і т.д. І здавалося б — просто читай по буквах. Але у багатьох на самому початку це є великою перешкодою. Польською слід читати буквально, з мінімальними спрощеннями, на кшталт коли після глухих приголосних оглушуємо rz, w, але ніяких змін голосних немає.
Важливо уточнити, ці помилки майже непритаманні українцям, що в побуті спілкуються українською мовою, бо в українській – ми знаємо – практично завжди “як чуємо, так і пишемо”.
Читайте також: Читати польською? Завиграшки!
Робити з przepraszam [пшепрАшам] – > [препрОшам]
Чому? А тому що “перепрОшую” в українській мові. Або плутати [джень] і [добры] місцями — також буває. Або pracować читати як [працьовачь], коли правильно [працовачь] (тому що “працЮвати” в українській). Або wesoły замість правильного [весоўи] читати [вєсьоўи]. І т.д. Найтоповіша помилка, яка мені потрапляє останнім часом у ФБ та YouTube — це бедрьонка (biedronka — де, ну де там [ьо]!!!).
Неправильний наголос
Акцент — це нормально. Коли ми, як кажуть поляки, zaciągamy — це зрозумілий акцент, логічний. В своїх мовах у нас наголос падає куди попало, от ми і звикли ударний склад трохи подовжувати, щоб підкреслити місце наголосу. ПлАчу і плачУ — різні речі, саме наголос їх відрізняє один від одного.
У поляків же наголос — постійний у переважній більшості випадків. Наше бажання (і реалізація) у вигляді затягування якогось складу — для них є мало зрозумілим, але прийнятним. Але погано, неправильно і незрозуміло, коли ми ставимо наголос на «свій» склад, а не на передостанній, як належить у більшості випадків у польських словах, і, звісно, затягуємо його за старою звичкою, несвідомо, автоматично.
Читайте також про: Наголос у польській мові
Несприйняття польських звуків ś [щь], ź [жь], ć [чь], dź [джь]
І найсумніше, що вміння їх сприймати дуже часто не дають розвивати підручники для вивчення польської мови. Я маю на увазі, коли в деяких підручниках, словниках чи розмовниках пишуть транскрипцію trzydzieści як [тшидзєсьці], мені хочеться ричати. Мотивація у такого явища з уст авторів таких транскрипцій — кирилицею складно передати ці двознаки, “треба слухати”. Але можна написати [тшиджєщьчі]! — і вже буде набагато краще. Звичайно, що треба слухати, але коли книгу, де є [дзє] і [ці], беруть до рук початківці, останнє, що вони будуть робити, так це шукати вимову всіх написаних слів і слухати їх, бо аудіо супроводу до книги немає. А якщо є, то буде досить складно порівняти звучаще “джєщьчі” з написаним [-дзєсьці].
Читайте також: Алфівіт польської мови
Плутанина з літерами “y” та “u”
Щось мені підказує, що і ви, дорогі читачі, плутали (або ж досі робите це) ці літери. 🙂 Причому не тільки у читанні, але й у письмі. Наприклад, у фразі Jestem z obwodu Dniepropietrowskiego (я з Дніпропетровської області) часто з’являється “obwody“. Мій для вас варіант запам’ятовування (для українців — 100%) — це знайти у родичів або у себе самого ім’я, яке має цей «y» (ігрек) у закордонному паспорті і подивитися, звідки він там взявся. Наприклад, Катерина – у паспорті Kateryna, Денис – у паспорті Denys, Ірина – у паспорті Iryna. «Y» відповідає нашрму «И». А не нашій «У».
Закінчення знахідного відмінка однини жіночого роду
Наприклад, у фразі типу Mam książkę (у мене є книга) замість правильного закінчення частенько зустрічається «u» (Mam książku). На письмі буває і «ą» (Mam książką), але у розмові неправильна «u» замість «ę» — książku, szynku, kawu, siostru — б’є рекорди. Причина проста і навіть досить логічна: якщо у відмінюванні жіночого роду більшість практично збігається з українською, то чому б не збігатися і знахідному відмінку? 🙂 Та і буква ця, “ę“, дивна якась… А помилка з «ą» часто зустрічається за аналогією з орудним відмінком — адже там все лінійно — Interesuję się literaturą japońską, так чому б і у знахідному не зробити те саме: “Mam ciekawą książką“? Тут потрібно просто на початку вивчити: знахідний відмінок однини ж. р. — Mam ciekawą książkę (у мене є цікава книга), орудний відмінок однини ж. р. — Interesuję się literaturą japońską (мені цікава японська література). І все!
Незнання міст польською мовою
Добре, це не найстрашніша помилка. Але, можливо, одна з найбільш прикрих. Адже це всього-лише вивчити, як польською буде рідне місто та його форми відмінювання. Причому по суті — тільки Місцевого відмінка, для фрази Mieszkam/mieszkałam w Dnieprze. І ще місто, в якому вже живете у Польщі — mieszkam we Wrocławiu / Katowicach / Warszawie / Krakowie / Gdańsku. А то буває, таке вигадується…. 🙂
Де шукати свої рідні міста польською? У Вікіпедії. Знаходите статтю про місто в українській Вікіпедії і перемикаєте мову висвітлення статті на польську. І тоді виходить не Kryvyj Rig і не Krywyj Rih, а Krzywy Róg. І відмінювання теж у Вікі можна знайти, шукаючи очима по статті – w Krzywym Rogu.
Складнощі з закінченнями дієслів та відмінків
Сюди, звичайно, також можна віднести питання зі знахідним відмінком жіночого роду, але залишу його у калькуванні.
Минулий час без потрібних закінчень
У польській мові у минулому часі — 13 різних закінчень (плюс ще два теоретичних середнього роду). А в українській — всього три. І часто це різниця забувається, і замість Wczoraj byłem w Krakowie можна почути/прочитати Wczoraj był w Krakowie. Або замість Aniu, przeczytałaś książkę? — кажуть Ania, przeczytała książku? (згадаю тут ще попередню помилку зі знахідним відмінком і додам ще помилку зі звертанням, у відмінку wołacz). Або замість Ja i Tomek byliśmy w Krakowie — неправильне Ja i Tomek byli w Krakowie. Тобто, по суті, знову калькування. У нього, звичайно, також є своє пояснення, до того ж історичне.
Справа в тому, що і в українській, і в польській минулий час утворився за допомогою -в/-ł (читав/czytał) плюс дієслово «бути» у теперішньому часі. Але в українській мові з часом дієслово “бути” перестало вживатися, на відміну від польської мови. У польській ви його просто не впізнаєте, бо воно не зовсім у звичайній для нас формі, але воно є — ось це ось —ś, –śmy, –ście — це ж усе частини дієслова бути у теперішньому часі (jesteś, jesteśmy, jesteście). 🙂
Я також роблю подібну помилку — частенько вживаю —liśmy тоді, коли потрібно —łyśmy. Знаю про це, постійно себе виправляю. Поки ще не позбулася цього повністю. 🙂
Закінчення осіб та родів
Це можна приурочити і до помилок із минулим часом. За вживаним родом потрібно слідкувати, особливо з незнайомими словами. Усі розуміють, чому хлопець каже Jestem wysoki, а дівчина — Jestem wysoka. Але якщо підкинути якийсь новий прикметник, скажімо, urodzony (народжений), то вже цілком у дівчини може виявитися чоловіче закінчення.
У дієсловах частенько губиться особа — замість Mieszkam we Wrocławiu кажуть/пишуть неправильно Mieszka we Wrocławiu.
Вплив англійської мови
Або будь-якої іншої не вашої рідної, але яку ви вчили до польської, з латиницею. На самому початку літери та звуки плутаються, robię / rozumiem читається з англійською [r], польська w [ву] уперто читається як [w] англійська, і поряд у словах з літерою ł взагалі виходить суцільна незрозуміла річ 🙂 Тут потрібно, щоб вас виправляли. Наполегливо і стільки, скільки знадобиться.
І це ще далеко не повний топ помилок в польській мові у початківців, але стаття знову виходить занадто довгою, тому закругляюсь. Якщо кинете ідеї, або у мене буде настрій — обов’язково зроблю Топ-2. 😉
Не робіть вищеописаних помилок. Послухайте, чи виправляє їх у вас ваш викладач. Проаналізуйте самостійно свою мову і письмо. Виключіть їх. І поляки полюблять вас більше (можливо). 🙂 Я в це щиро вірю!
Ваша Катерина Лук’янова, автор блогу про польську мову ProPolski.com, Testy.ProPolski, Kursy.ProPolski.com та сайту insidePL.com
Якщо матеріал був цікавий та корисний, я буду рада підтримці моїх проектів 🙂
Як ще підтримати блог ProPolski
